Наталія Чуприна
РОЗДУМИ ПРО ОСВІТУ
Наш виклик у побудові і нових підходах до
освіти полягає саме у відношенні до Учителя. І тут мова як про державні освітні
структури, так і різноманітні приватні, альтернативні, незалежні,
демократичні...
Ми напружено складаємо "власні підходи до
власного бачення", а потім як та кого під це бачення створити.
Ми шукаємо вчителя для реалізації власних
планів і мрій, а не пропонуємо Учителю реалізувати власні мрії у нашому закладі.
Нам потрібен "букет професіональних
навиків", а головне для успіху, щастя і реалізації - це відносини.
Ми кажемо про свободу діяльності Учителя і
кожен будує власну систему контролю.
Ми хочемо творчого Учителя, але продовжуємо
більше розказувати, що йому робити, а не готові довіряти.
Ми кажемо про розвиток творчого потенціалу
дитини, а потім вирішуємо як під це "перенавчити вчителя".
У нас кризис відносин, а ми продовжуємо
критикувати, несприймати, не чути, розділяти.
Ми кажемо про "педагогіку партнерства",
а чи сумісні ці два слова?!
Ми можемо по-різному відноситись до терміну
"педагог", але на сьогодні він точно відповідає своєму значенню -
"раб, який супроводжує дитину"
То де наш фокус уваги - на Людині чи методиках
викладання, програмах, концепціях, філософіях?
Ми забуваємо, що творчий Учитель мріє
реалізувати свій творчий потенціал, а управляти талантами - це ще одне
мистецтво майбутнього.
Дайте мені особистість і освіта заграє новими
кольорами майбутнього))