Емоційна компетентність – важлива складова педагогічної майстерності

(Інформація для роздумів)

      Які думки та емоції викликає у вас ця тема?

Компетентності, які необхідні у професії вчителя, є досить розгалуженими і стосуються різних аспектів особистості та вмінь учителя. Більше того, вони повинні перебувати у постійному розвитку та вдосконаленні відповідно до швидких культурних перетворень та змінних очікувань і суспільних потреб.

      Чому, на Вашу думку, саме зараз в новому Законі про освіту з’явилася вимога вміти конструктивно виражати емоції?

Ви не можете бути більш обізнаними, ніж Вікіпедія, але ви можете і маєте бути людянішими за технології.

Прояв емоцій допомагає взаєморозумінню, веде до зміцнення міжособистісних відносин, допомагає нам у відкритому мирному діалозі.

Що стоїть за словами «емоційна компетентність»? Мені дуже подобається таке визначення: «Емоційна компетентність – це мистецтво ідентифікувати свої емоції в момент, коли їх відчуваєте, в результаті краще розуміти свою поведінку і раціонально вибирати свої реакції».(М. Рейнольдс)

Перед тим, як ми будемо займатися цим мистецтвом, трохи теорії.

У нас є свідомість і є несвідоме. Наші емоції родом з несвідомого. Я покажу це на схемі. Наше несвідоме, а це свідомість, яка його наче огортає.

Всі наші емоції, коли вони народжуються, беруть початок з несвідомого і тільки потім виходять на рівень свідомості.

 Емоція це ваше ставлення до чогось. Вона зародилася, а ви про це ще не знаєте. Емоція просувається певним чином і виходить на рівень свідомості. Вихід на рівень свідомості - це завершення процесу. Значить емоція, яка вийшла на рівень свідомості контролю не піддається.

Отже емоція- це наше ставлення до навколишнього світу, до деяких подій, які реально відбуваються в навколишньому світі. Це може бути і ставленням до уявних ситуацій, які ми самі придумали. Можна злякатися однієї думки про щось. Можна розгніватися згадавши когось.

  Ми не можемо емоцію припинити, зупинити, вона вже є. На рівні свідомості ми можемо вибирати спосіб вираження емоції.

Що таке спосіб вираження емоції. Як чинять люди в звичайних життєвих ситуаціях? Особливо, якщо з дитинства чують, що хлопчики не плачуть, а дівчата ногами від злості не тупотять.

Дуже часто люди відмовляються від вираження емоцій. Якщо людина вибирає такий спосіб вираження емоцій як відмова, то він привчає свою психіку не звертати увагу на те, що емоції виходять на рівень свідомості. Тобто людина не знає як правильно висловити емоції, вона несвідомо ставить психологічний захист. Емоції б'ються в психологічний захист і залишаються в несвідомому. Чим загрожує така схема?

Емоції - це відносини і енергія. Мета будь-якої емоції - змусити людину діяти. Емоція- це енергія потрібна для дії. Страх спонукає нас нападати або тікати. І, якщо цю сильну енергію не випускати навіть на рівень свідомості, вона накопичується в несвідомому. Накопичена енергія призводить або до дуже сильного прориву, коли психологічний захист пробивається і людина кричить і не може зупинитися або впадає в депресію, або енергія перенаправляється на руйнування організму і людина починає хворіти, так звані психосоматичні хвороби.

Відмовлятися від вираження емоцій не можна, треба емоції висловлювати. Коли ми дозволяємо собі висловлювати емоції, то найчастіше робимо це імпульсивно. Плачемо, кричимо, ображаємося тобто ми дозволяємо собі дію від якої оточуючим погано, яка руйнує стосунки. Усвідомивши руйнівні наслідки свого імпульсивної поведінки під впливом емоцій, знову повертаємося до відмови від емоцій. Щоб цього не відбувалося потрібно вчитися вибирати спосіб вираження емоцій.

Це одна складова емоційної компетентності вчителя:

1) вміння конструктивно виражати свої емоцій

Що ще ви запам’ятали з моєї розповіді

2) вміння розпізнавати та називати свої емоції

Пам’ятаємо, що емоційна компетентність це не тільки про нас, а ще й про інших людей з якими ми взаємодіємо.

Тобто це ще

3) вміння розпізнавати емоції інших людей

4) вміння впливати на емоції інших людей

Ці вміння можна напрацьовувати і розвивати.

Це справа не одного дня. Треба систематично спостерігати за своїми емоціями, своїми імпульсивними реакціями, знати для задоволення яких потреб ці емоції служать іншими словами до яких дій підштовхують вас ваші емоції, тоді з'явиться можливість прогнозувати свою поведінку, тоді емоції не будуть накопичуватися, вони будуть розвиватися природно і не будуть настільки сильними, щоб побоюватися імпульсивної поведінки. Природна емоція в своєму природному прояві ніколи імпульсивно навколо нічого не руйнує. Вона лише дає своєму господареві інформацію про те, що йому потрібно робити. Тоді людина вибирає як висловити емоцію: словесно, малюнком або піти побігати.

Емоційна компетентність важлива тому, що:

–впливає на якість стосунків з учнями.

– Вчителі, які є спокійними, позитивними та задоволеними життям більш спроможні ставитись до дітей з чутливістю та розумінням, навіть коли поведінка дитини кидає їм виклик.

– Вчителі виступають рольовими моделями для дітей, зокрема також демонструючи соціальну та емоційну компетентність.

– Вчителі дають раду стресовим ситуаціям щодня – і учні за цим спостерігають! Вони беруть приклад з того, як вчитель справляється з роздратованістю, конфліктами та як підтримує дисципліну у класі.

–Емоційна компетентність вчителя впливає на поведінку класу.

– Вчителі повинні втілювати спокій, бути організованими та будувати довіру, якщо вони хочуть креативних та самостійних дітей у класі.

Є чудова притча

Мудрець якось запитав у своїх учнів:

– Чому, коли люди сваряться, вони кричать?

– Тому що втрачають спокій, – сказав один.

– Але навіщо ж кричати, якщо інша людина перебуває з тобою поруч? – Запитав професор. – Не можна з нею говорити тихо? Навіщо кричати, якщо ти розсерджений?

Учні пропонували свої відповіді, але жодна з них не влаштувала професора. Зрештою він пояснив, чому це відбувається:

– Коли люди незадоволені один одним і сваряться, їхні серця віддаляються. Для того щоб покрити цю відстань і почути один одного, їм доводиться кричати. Чим сильніше вони сердяться, тим голосніше кричать.

А що відбувається, коли люди закохуються? Вони не кричать, навпаки, говорять тихо. Тому що їхні серця знаходяться дуже близько, і відстань між ними зовсім маленька. А коли закохуються ще сильніше, що відбувається? – Продовжував мудрець– Вони не говорять, а тільки перешіптуються і стають ще ближчими у своїй любові.

В кінці навіть перешіптування стає їм не потрібним. Вони тільки дивляться один на одного і все розуміють без слів. Таке буває, коли поруч двоє люблячих людей.

Так от, коли сперечаєтесь, не дозволяйте вашим серцям віддалятися один від одного, не вимовляйте слів, які ще більше збільшують відстань між вами. Тому що може прийти день, коли відстань стане така велика, що ви не знайдете зворотного шляху.

Щоб завжди мати зв’язок  від серця до серця розвивайте свій емоційний інтелект.